Патрон М193

Основні характеристики патрона M193:

• Тип кулі: FMJ (Full Metal Jacket), тобто куля з суцільною оболонкою.
• Вага кулі: 3,56 г (55 гран).
• Дулова швидкість: приблизно 990 м/с при використанні з гвинтівки M16 з довжиною ствола 20 дюймів.
• Енергія кулі: Близько 1763 Дж.
• Застосування: Патрон M193 призначений для загального використання в бойових операціях і тренуваннях, а також для ураження живої сили противника і легких цілей.

Особливості:

• Пробиття: M193 здатний пробивати м'які бронежилети або легкі укриття на середніх дистанціях. Однак він менш ефективний проти більш важкої броні або транспортних засобів у порівнянні з бронебійними патронами, такими як M855 або M995.
• Фрагментація: При ударі по м'яких тканинах на високій швидкості, куля M193 може фрагментуватися, що збільшує її летальність на близьких відстанях.

Набій 5.56x45 мм - це проміжний патрон часів Холодної війни американського походження. Військовий набій .223 був розроблений наприкінці 1950-х років Юджином Стоунером на основі старого .222 Remington для використання в його гвинтівці AR-15. Спочатку в AR-15 використовувався старий набій .222 Remington, але американські військові вимагали дещо важчу кулю, яка, своєю чергою, потребувала більшої гільзи. AR-15 та новий набій були прийняті на озброєння як M16 та M193. 

Оригінальний патрон M193 широко використовувався США під час війни у В'єтнамі. Він також був на озброєнні різних країн світу, переважно в Південній Америці, Азії та Африці. Серед західних країн - Франція та Ізраїль. Але його шлях до нового стандарту НАТО та популярності в Європі  був тернистий.

У 1967 році на засіданні НАТО зі стандартизації, британці запропонували провести дослідження, щоб визначити доцільність прийняття 5,56 мм як додаткового стандартного набою НАТО. На той час всі країни проголосували за проведення дослідження, хоча перестороги все ще були живі стосовно цього набою, особливо щодо сучасного американського патрона M193.

Прикладом такого може слугувати випадок 1973 року з данською армією. Данці почали випробовувати автоматичні гвинтівки на заміну гвинтівкам М1, що ще до цього часу залишались на озброєнні. Після випробувань досить великої кількості різних гвинтівок,  виявилось, що M16A1 фактично перевершує всі інші зразки в цій групі. Попри це, данці не наважились прийняти на озброєння набій 5,56-мм, бо він не мав погодження з НАТО. В результаті, задля відповідності стандартам НАТО, вони зупинилися на варіанті гвинтівки G3, яка посіла 10-е місце у їх випробуваннях.

У квітні 1977 року нарешті розпочались технічні випробування зброї та боєприпасів 5.56 на кількох полігонах по всій Європі.

У червні наступного року розпочинаються польові випробування зброї та боєприпасів НАТО. До кандидатів входила і M16A1 від компанії Colt, разом з експериментальними патронами XM777 Ball і XM778 Ball Tracer. Випробування тривають до листопада 1978 року.

У травні 1980 року Міжнародна комісія НАТО з контролю за випробуваннями нарешті оприлюднила свій остаточний звіт про попередні три роки технічних і польових випробувань. З цього звіту випливають три основні висновки:

• Патрон 5,56 мм є придатним і має бути прийнятий як другий стандарт для стрілецької зброї НАТО.
• Патрон SS109 бельгійського виробництва має бути використаний як основний для угоди про стандартизацію.
• Рекомендацій щодо конкретної легкої гвинтівки відсутні.

Маючи більш ніж десятирічний бойовий досвід і невідомо скільки випробувань в контрольних умовах, 5.56×45 без зайвих зусиль отримав підвищення, і в 1980 році НАТО погодився зробити 5.56×45 стандартом для легкої зброї. На початку 1980-х років компанія Fabrique Nationale оновила конструкцію кулі, щоб підвищити надійність та летальність M16. Це призвело до появи M16A2 та натовського набою SS109 калібру 5,56х45 мм

Хоч в самому США SS109, під назвою М855, замінив М193 в 1982 році, багато зброї під патрон M193 залишається на озброєнні за межами США. Боєприпаси M193 також продовжують вироблятися, а Натівська версія широко використовується в усьому світі. Це не лише найпоширеніший патрон у військах НАТО, він також активно використовується на Близькому Сході, в Азії, Південній Америці та Африці. І хоча М16 не був обраний в якості стандартної збройової платформи для 5,56-мм натовського набою, взаємозамінні магазини з часом були стандартизовані. А в наші часи сучасні варіанти AR-15 продовжують свою ходу по Європі та поступово приймаються на озброєння багатьма націями.

Характеристики М193

Сама куля важить 55 граннів, має суцільнометалеву мідну оболонку та серцевину зі свинцевого сплаву. Слід пам'ятати, що цей боєприпас не завжди сумісний з гвинтівками калібру .223 Remington. Цей набій має значно більшу потужність, а це означає, що ваша цивільна гвинтівка може не витримати тиску, який виникає при пострілі.

Оригінальний M16 мав ствол з нарізами 1/14. Однак було виявлено, що в екстремально холодних умовах цього недостатньо для стабілізації кулі. Тому ствол M16A1 отримав крок 1/12, що дозволило розв'язувати цю проблему.

Хоча для 55-гранної кулі M193 нарізи 1/12 є ідеальними, загалом точність стрільби з нарізами 1/9 і навіть 1/7 є достатньою. Принаймні, для бойового застосування.

Набої М193 та НАТО (стандартизована версія М193) мають схожу точність, але набої НАТО мають кращі показники на більших відстанях. Швидкість польоту кулі M193 становить 975 м/с, а енергія - 1700 Дж. На відстані 400 метрів ці показники зменшуються до 520 м/с і менш як 500 Дж. Швидкість польоту кулі НАТО становить 930 м/с, а енергія - 1700 Дж. На відстані 400 метрів ці показники зменшуються до 575 м/с і 650 Дж

Траєкторія польоту кулі M193 визначається вагою кулі, опором повітря та силою тяжіння. У гарний день куля M193 летить прямолінійно на відстані 180-200 метрів. Після цього потрібно враховувати падіння кулі.

Фрагментація М193

Основним механізмом поранення M193 є фрагментація кулі за певних умов.

Коли М193 потрапляє в м'які тканини, вона втрачає стабільність та починає хитатися або перекидатись. Коли куля рухається досить швидко, це часто може призвести до того, що куля розірветься на канелюрі, що є найслабшою частиною кулі.

Фрагментації зазвичай відбувається на відстані до 125 метрів. Завдяки цьому набій вважається потенційно смертоноснішим, ніж більша і важча радянська куля калібру 7,62х39 мм. Однак ця перевага втрачається на дальностях понад 200 метрів. Стандартний набій пробиває 3,5 мм м'яку сталь на відстані понад 600 метрів.

Фрагментація, як правило, сильніша і надійніша на вищих швидкостях. 822 м\с часто вважається "порогом фрагментації" для M193, хоча фрагментація може відбуватися і на швидкості 762 метрів за секунду.

Проте слід пам'ятати що лабораторні результати не завжди збігаються з результатами в реальності. Існує багато факторів, які визначають, чи відбудеться фрагментація в M193. Вони містять в собі:

• Варіативність конструкції кулі, товщина оболонки та канелюри
• Швидкість при ударі
• Глибина проникнення у м'які тканини

Якщо куля М193 потрапляє в кінцівку або навіть у груди/живіт людини, яка недоїдає або дуже худорлява, це може обмежити здатність кулі до фрагментації. Фрагментація зазвичай не починається, поки куля не пройде в м'яких тканинах більш як 25 см.

Порогові відстані фрагментації М193 залежно від довжини ствола

Швидкість кулі M193 визначається довжиною ствола, а також іншими умовами навколишнього середовища. Важливо розуміти, що M193 був створений для того, щоб найкраще працювати зі стволом довжиною 20 дюймів, як у M16. Оскільки коротші стволи стали більш поширеними, ви повинні знати про обмеження, які вони накладають на ефективну дальність фрагментації.

Це обмеження базується на пороговій швидкості 822 м\с для M193.

20-дюймовий ствол - 182 метрів

16-дюймовий ствол -  137 метрів

14,5-дюймовий ствол - 91 метрів

11,5-дюймовий ствол - 36 метрів

по матеріалам: https://t.me/PSMagazineUA