Максимальна дальність прямого пострілу (MPBR)
Протягом тривалого часу загальноприйнятою рекомендацією пристрілки була пристрілка 50/200 метрів, оскільки вважається, що патрон 5,56×45 мм зберігає досить настильну траєкторію на цій дистанції. І у багатьох випадках це справді так, однак такий підхід є своєрідним універсальним узагальненням, яке не враховує довжину ствола, тип набою, масу кулі, тип прицілу та багато інших факторів, що роблять кожен карабін унікальним для конкретного користувача.
З огляду на величезну популярність платформи AR-15, дуже ймовірно, що ваша конфігурація відрізняється від "стандартної" гвинтівки, на основі якої свого часу розроблявся метод пристрілки 50/200. То що ж робити?
Тут у гру вступає Maximum Point-Blank Range (MPBR) — максимальна дальність прямого пострілу.
MPBR — це не якась фіксована стандартна дистанція, а методика, за допомогою якої визначають єдину точку прицілювання, що дозволяє стрільцю влучати в ціль на всій дистанції — від дульного зрізу і до максимальної дальності прямого пострілу для конкретної гвинтівки та боєприпасу.
Дальність прямого пострілу — це така дистанція, на якій вам не потрібно навмисно брати поправку вище або нижче цілі, щоб уразити її.
Варто пам'ятати, що після пострілу куля спочатку піднімається, а потім опускається відносно лінії прицілювання, оскільки приціл розташований вище за вісь каналу ствола. Це означає, що сітка прицілу може точно перекривати бажану точку влучання, але фактична точка влучання буде розташована вище або нижче від точки прицілювання залежно від дистанції.
Таким чином, максимальна дальність прямого пострілу — це найбільша дистанція, на якій можна очікувати влучання в ціль, не змінюючи точки прицілювання та утримуючи приціл точно по центру цілі.
Наведена нижче ілюстрація допоможе краще зрозуміти, що саме відбувається з траєкторією кулі.
То чому цей метод є корисним? Тому що час має значення! Незалежно від того, чи берете ви участь у змаганнях, опинилися в перестрілці або полюєте, цілком імовірно, що ціль з’явиться лише на дуже короткий проміжок часу, і при цьому ви, швидше за все, не знатимете точної дистанції до неї.
Визначення дистанції та внесення відповідних поправок, навіть за використання сітки з компенсацією падіння кулі (BDC — Bullet Drop Compensating), створює ризик втрати дорогоцінного часу та помилки в розрахунках. Коли ціль з’являється, ми хочемо якомога швидше відкривати вогонь із максимально високою ймовірністю влучання, не витрачаючи час на визначення дистанції.
У межах максимальної дальності прямого пострілу по цілі можна влучити, не змінюючи точки прицілювання та не використовуючи поправки.
Звучить чудово, чи не так? Тож чому цей метод не використовують частіше?
Якщо коротко: він потребує певних математичних розрахунків і кількох припущень щодо того, чого саме ми хочемо досягти. Почнімо з розгляду змінних, які тут відіграють роль.
Для початку перенесімо цю концепцію в реальні умови.
Середньостатистичне людське обличчя має овальну форму приблизно 15 см завширшки та 22–30 см заввишки, а стандартна мішень розміру IPSC складається з квадратної "голови" розміром 15 см і перфорованого кола діаметром 20 см у центрі грудної клітки.
Тому логічно використати коло діаметром 15 см, або 15-сантиметрову вертикальну "зону допустимого відхилення", як першу визначену константу в нашому рівнянні.
Після визначення бажаної вертикальної зони допустимого відхилення необхідно визначити балістичну траєкторію кулі, що залишає ствол нашого карабіна. Для цього потрібно визначити такі параметри:
- маса кулі;
- початкова швидкість кулі;
- висота оптичного прицілу над віссю каналу ствола.
Як бачите, метод MPBR адаптує пристрілку саме під нашу конкретну комбінацію зброї, боєприпасу та прицілу. Початкова швидкість, звичайно, залежить від довжини ствола та маси порохового заряду нашого боєприпасу. Тож розгляньмо кілька поширених комбінацій, щоб почати розуміти, як усі ці параметри можуть поєднуватися.
Використовуючи 16-дюймовий ствол і стріляючи боєприпасом M193, ми отримуємо початкову швидкість кулі 939 метрів на секунду, а маса кулі становить 55 гран.
Зверніть увагу: наведені вище дані були отримані під час випробувань із використанням тестової гвинтівки за середніх атмосферних умов і МОЖУТЬ НЕ БУТИ точними для вашої гвинтівки. Наприклад, якщо ви використовуєте боєприпас із кулею масою 62 грани та ствол меншої довжини, вам необхідно перевірити фактичну початкову швидкість кулі, щоб визначити ці параметри. Температура та атмосферний тиск також впливатимуть на результат, але для цілей цього обговорення ми припускаємо середні умови в приміщенні.
Наступний крок потребує балістичного калькулятора. В Інтернеті існує багато таких калькуляторів, а також численні додатки для смартфонів, які можна завантажити (наприклад, цей). За його допомогою ми можемо розрахувати дистанцію, на якій траєкторія кулі опуститься на 7.5 см нижче лінії прицілювання, тобто точку, в якій куля влучить у ціль у нижній край 15см кола, якщо сітка прицілу утримується точно в центрі цього кола.
Для цього необхідно виміряти висоту оптичного прицілу над віссю каналу ствола. У цьому прикладі ми використовуємо EoTech EXPS3, у якого відстань від центра червоної точки до осі каналу ствола на стандартній гвинтівці AR-15 становить 6.5 см.
Нам потрібно зробити сталою величиною падіння кулі на 7.5 см, щоб визначити дистанцію максимальної дальності прямого пострілу. За допомогою калькулятора отримуємо MPBR 258м при пристрілці на 224 метри. То що ж це нам дає? Що означають ці незвичні числа і що ми взагалі маємо з ними робити?
Відповідь:
Якщо встановити нульову пристрілку на 224 м, ми зможемо влучати в 15 сантиметрове коло, утримуючи приціл точно в його центрі, на всій дистанції від 0 до 258 метрів.
Жодних поправок, жодного утримання вище або нижче цілі, жодного визначення дистанції чи внесення балістичних поправок.
Наведена нижче таблиця допомагає проілюструвати траєкторію кулі після виходу зі ствола.
| Дистанція, м | Відхилення, см |
|---|---|
| 0,0 | −6,43 |
| 22,9 | −2,51 |
| 45,7 | +0,97 |
| 91,4 | +5,84 |
| 137,2 | +7,57 |
| 160,0 | +7,09 |
| 182,9 | +5,56 |
| 205,7 | +2,92 |
| 224,0 | 0,00 |
| 228,6 | −0,84 |
| 251,5 | −5,92 |
| 258,8 | −7,62 |
| 274,3 | −12,27 |
Через висоту оптичного прицілу над стволом куля на перших приблизно 41 м летить нижче нашої точки прицілювання. Потім вона ненадовго перетинає лінію прицілювання, після чого протягом наступних приблизно 182,9 м піднімається вище точки прицілювання, а потім знову перетинає її, опускається нижче та зрештою падає на землю.
Якщо ціль знаходиться рівно на відстані 224 м, куля влучить точно в те місце, на яке була наведена сітка прицілу. На дистанції 137,2 м куля влучить приблизно на 7.5 cм вище точки прицілювання. Якщо ж ціль знаходиться на відстані 0,9 м або 258 м, куля при утриманні прицілу по центру влучить на 7.5 cм нижче.
Це дає нам можливість уражати ціль діаметром 15 cм — від практично нульової дистанції до 258 м — використовуючи одну-єдину точку прицілювання, утримуючи її точно по центру цілі.
Для ближнього бою (CQB), можливо, немає необхідності думати про ураження цілей на дистанції до 250 м. Однак ми бачимо, що та сама пристрілка за методом MPBR забезпечує влучання на дистанціях до 22,9 м із відхиленням від 6,4 до 2,5 см нижче прицільної сітки, що має бути прийнятним для більшості подібних ситуацій, де швидкість реакції важливіша за абсолютну точність. У типових ситуаціях CQB перевагу зазвичай отримує той, хто першим влучає в грудну клітку супротивника. Це підкреслює важливість можливості просто навести зброю та відкрити вогонь, не витрачаючи розумові ресурси на оцінювання дистанції.
З точки зору змагань рідко можна побачити мішень діаметром менше 15 см. Більшість установок із металевими мішенями та мішеней типу поппер мають щонайменше 15-см коло, а багато з них — 20-см коло. Загалом людина може приблизно визначити, чи знаходиться ціль у межах 250 м, одним швидким поглядом - особливо, якщо розміри стрільбища відомі.
Тепер для вас немає значення, на який відстані точно знаходиться ваша ціль. Якщо вона знаходиться в межах приблизно 250м, то для влучання достатньо утримувати приціл точно по її центру.